Російський офіцер таємно передавав дані Україні: WSJ з'ясував його мотиви

Російський лейтенант Лев Ступніков, який закінчив престижну військову академію в Санкт-Петербурзі, й потрапив на війну проти України, передавав інформацію українській розвідці, пише The Wall Street Journal.

Видання розповіло, що одного лютневого ранку Ступніков під’їхав на вантажівці до краю поля на сході України. За ним була колона високопоставлених офіцерів російської армії, які прибули спостерігати за навчаннями поблизу лінії фронту.

Протягом кількох днів поспіль російські піхотинці, медики та офіцери проводили навчання на замерзлому болоті, готуючись до наступу на сусіднє місто Вугледар. Єдиним укриттям була смуга голих дерев.

Ступніков зробив непомітно на мобільний знімок групи російських солдатів й відправив його українській розвідці. 

"Тут має бути від 120 до 150 осіб", - йшлося в повідомленні, яке він відправив разом зі знімком.

В статті додається, що до цього він вже передавав точні координати поля контактній особі.

Тепер, коли там зібралися десятки російських солдатів та їхні командири, у Ступнікова було лише кілька миттєвостей, щоб вийти з-під вогню.

Він підійшов до групи водіїв, які палили біля автомобілів із увімкненими двигунами. Удаючи, що йому стало зле, і притискаючи руку до живота, він попросив у них пачку вологих серветок. Потім він зник у сусідньому гаї й присів, вдаючи, що справляє нужду.

Його збило з ніг вибухом, осколки від якого влучили в сусідню вантажівку. Українці випустили залп ракет.

Видання розповіло, що коли Ступніков підвівся на ноги, його приголомшило жахливе видовище. Десятки понівечених тіл лежали розкидані по всьому полю.

Пізніше того ж дня він повідомив українцям підтверджені дані: 68 загиблих і 60 поранених. Зазначається, що серед загиблих було 10 офіцерів, у тому числі одна з головних цілей Києва – полковник Гусейн Мусаєв, командир 36-ї мотострілецької бригади.

"Це був перший із низки ударів, які українці здійснили за допомогою Ступнікова, що зробило його одним із найвпливовіших диверсантів у новітній військовій історії", - йдеться в статті.

Згідно з інтерв’ю з його кураторами, відеозаписами, листуванням та офіційними російськими звітами, Україна використала надану ним розвідінформацію та координати, щоб знищити понад 300 російських солдатів.

Видання зазначило, що історія 26-річного чоловіка дає рідкісну можливість зазирнути у тіньову війну, яку веде українська військова розвідка.

"Українські агенти спілкуються через зашифровані платформи з тисячами росіян – від домогосподарок, які мешкають поблизу військових заводів, до солдатів на передовій. Ця операція спирається на зростаюче політичне невдоволення всередині Росії", - пояснює видання.

Видання констатувало, що рішення Ступнікова виступити проти своїх товаришів стало наслідком багаторічного поглиблення розчарування в російській армії. 

"Але його смертоносний акт зради, який надихнув інших наслідувати його приклад, у кінцевому підсумку став можливим завдяки людині, від якої цього найменше очікували, – його матері, яка прагнула вберегти його від небезпеки", - вказується в статті.

Життя в академії лише посилювало розчарування Ступнікова в армії, навіть попри те, що він досягав успіхів у спорті та навчанні.

Видання розповіло, що все почалося, коли у 17 років його не прийняли до льотної школи, бо він відмовився дати хабар. В академії курсанти мусили платити, щоб вийти за межі території, взяти довшу відпустку або вибрати військову частину після випуску.

До того часу, як у 2021 році він одружився зі своєю коханою з підліткового віку Лізою, він уже планував життя поза військом. Він хотів стати інструктором з фітнесу та завести сім’ю.

Вказується, що одного ранку в лютому 2022 року він прокинувся і побачив на своєму телефоні відео, на яких російські вертольоти пролітали над українськими містами, а бомби вибухали в перші години повномасштабного вторгнення Росії.

Він був вражений цим насильством і не хотів мати до нього жодного стосунку.

"Вони скидали бомби на невинних цивільних. Це було зло", – сказав він.

Щоранку курсанти шикувалися на плацу, а офіцер зачитував останні новини з поля бою. Вони дізнавалися, які села було "визволено", та скільки українських "націоналістів" було вбито за ніч.

Видання розповіло, що їх зганяли до великого актового залу академії й показували виступи Путіна про необхідність "спеціальної військової операції" проти агресії НАТО.

Ступніков сидів у задній частині залу з порожнім поглядом. Він думав про кадри, що надходили з України, і дивувався, як його товариші можуть жити, ніби нічого не сталося.

Дехто просив дозволу залишити академію, але ці прохання місяцями залишалися без розгляду.  Ступніков ретельно приховував свої погляди. Він навчився своєрідному "подвійному мисленню":

"Я не міг показувати своїх емоцій. Але всередині я горів".

Вказується, що він мав випустится в червні з академії, але у квітні 450 курсантів його курсу отримали звання лейтенанта.

Ступніков був призначений начальником зв’язку в батальйоні, якому було доручено взяти участь у захопленні Вугледара. Це ключовий опорний пункт в системі оборони України у стратегічно важливому регіоні Донбасу.

"Його завданням було забезпечити безперебійний зв’язок командирів зі своїми підрозділами та доступ до даних, що надходили з розвідувальних дронів і камер спостереження", - йдеться в статті.

У лютому 2024 року, через три місяці після того, як Ступніков почав службу на передовій, його мати сама написала Дмитру Карпенку – програмісту, який тісно співпрацював з українською військовою розвідкою.

Коли мати розповіла сину про свою ініцативу, Ступніков написав повідомлення у WhatsApp, в якому вказав своє ім’я, звання, місцезнаходження, а також назви батальйону та бригади.

Після того, як його місія як інформатора завершилася, Ступніков нібито потрапив в український полон. 

"Перетнувши лінію фронту, він передав українцям смартфон із паролями до численних каналів зв’язку, якими вони протягом кількох місяців користуватимуться для доступу до прямих трансляцій з десятка російських дронів та камер спостереження", - розповіло видання.

Ступніков усвідомив головний парадокс своєї ситуації: найбезпечніше місце для таких перебіжчиків, як він, було в Україні – поруч із військами та країною, яку вони залишили. Тому він погодився співпрацювати з Російським добровольчим корпусом (РДК).